МОЯ КНИЖЕЧКА ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

2018-03-16

Обличчя Шевченка знає кожен з нас ще змалечку й відчуває в ньому щось батьківське. Тому й Шевченка називають батьком свого народу.

Ми називаєм його Кобзарем. Так поет назвав книгу свого життя – “ Кобзар ”. Ця книга є в кожній сім”ї, вона стала настільною книгою нашого народу.

Тарасик ріс, як билина в полі. Першим його учителем і наставником було саме життя, сповнене плачу і зойків катованих на панському дворі і в полі. Няньчила Тараса старша сестра Катерина, сама ще тоді дитина.

Малий Тарас зростав кмітливим і допитливим, цікавий до всьго. Коли йому виповнилося 8 років батько віддав його в “науку” до дяка. Дяк навчав по церковних книгах і за найменшу провину карав учнів різками.

Хлопець був охочий до навчання, швидко все запам”ятовував. Тарас мав феноменальну пам”ять.

Світлі дні дитинства були недовгими. Перше тяжке горе – смерть матарі. Тарасик мав 9 років.

На 12 році Тараса спіткало нове горе, раптово, простудившись у дорзі, помер батько. І хлопчина залишився круглим сиротою, беззахисним і не доглянутим.

Дуже рано в Тараса появилися здібності до малювання. Крейдою чи вуглинкою змальовував усе, що бачив.

Прагнучи здобути освіту, стає наймитом дяка у школі. Пізніше шукає в сусідніх селах учителя малювання, 13 річним пасе ягнята.

Коли ж, врешті знайшов учителя, з”ясувалось, що він кріпацька душа і повинен служити панові.

Тарас став козачком пана Енгельгардта.

Доля привела Тараса до Петербурга, де він прожив 17 років.У Петербурзі пан побачивши талант свого кріпака і бажаючи мати власного художника дозволив Тарасові вчитися малювати у майстра живописних справ Ширяєва.

Тут, Шевченко, талановитий кріпак, познайомився з відомими діячами живипису і літератури, які доклали багато зусиль, щоб викупити Шевченка з кріпацької неволі.

Енгельгардт назвав ціну 2500 карбованців.

К. Брюлов і В. Жуковський знайшли спосіб зібрати цю суму.

К. Брюлов написав портрет В. Жуковського, який було розіграно в лотарею в імператорській родині.

22 квітня 1838 р. пан видав відпускну на волю своєму кріпакові Тарасу Григоровичу Шевченку.

І з травня 1838 року Тарас став учнем К. Брюлова – почав навчатися в Петербурзькій Академіі Мистецтв.

У 1840 році виходить у світ “Кобзар”.

Після закінчення Академії Мистецтв Шевченко приїздить до Києва, працює художником, стає членом Кирило Мефодіївського братства, яке боролося проти панів і царя.

Коли було заарештовано членів братства, у них знайшли бунтівливі Тарасові вірші. Дуже жорстоко покарали за це поета і художника Тараса Шевченка – 10 років солдатської муштри, які й підірвали його здоров”я. Йому забороняли писати й малювати. Але зболена душа не могла мовчати – писав і малював, ховаючи у “захалявні книжечки”.

Через 10 років поета звільнили, хворим він повернувся у Петербург.

Уже будучи тяжко хворим видав український буквар, планував видати ряд підручників.

Помер Т. Г. Шевченко 10 березня 1861 р. у Петербурзі. Пізніше був перепохований, як і заповідав у Каневі на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою.