Одним з основних напрямів формування прийнятних форм соціальної правомірної поведінки, яка ґрунтується на позитивних формах правової свідомості та культури, є правове виховання.
Поняття "правове виховання" можна тлумачити в широкому та вузькому смислах:
• у широкому розумінні - це вплив усіх правових факторів суспільного життя, всіх складових правової системи на суб'єктів (окремих індивідів чи їх спільнот), у процесі якого у суб'єкта формуються певні форми правової свідомості, культури та поведінки;
• у вузькому розумінні - це цілеспрямований, повсякденний, систематичний вплив державних органів і посадових осіб, громадських організацій, органів освіти та виховання, сім'ї тощо на свідомість індивіда з метою формування в останнього конкретного рівня правової свідомості та правової культури, які мають забезпечити з його боку певні форми правомірної поведінки.
Зрозуміло, що головним завданням у сфері правового виховання є формування й удосконалення в обраному напрямі правової свідомості індивідів і соціальних груп, формування суспільно прийнятних форм правової поведінки соціальних суб'єктів.
За всю історію існування суспільство напрацювало певне розуміння, яким чином здійснювати правове виховання індивіда, розробило та обґрунтувало певні форми (способи) та засоби його реалізації.
Зазвичай до форм (способів) правового виховання відносять:
• правову освіту, під якою розуміють конкретний вид навчального процесу під керівництвом досвідчених юристів, учених-правознавців, під час якого індивіди опановують знання, навички, вміння у правовій сфері;
• правову агітацію, тобто вплив на правосвідомість і настрої соціальних суб'єктів за допомогою засобів масової інформації, а також шляхом колективних та індивідуальних співбесід, виступів на мітингах, зборах тощо;
• правову пропаганду, тобто цілеспрямовану діяльність відповідних державних і громадських органів, організацій та установ, пов'язану з формування у суспільстві в цілому й у окремих соціальних суб'єктів бажаного з точки зору держави рівня правосвідомості та правової культури шляхом роз'яснення правової політики, що здійснюється у державі, та поширення правових знань, ідей, іншої правової інформації;
• юридичну практику, під якою зазвичай розуміють досвід, отриманий суспільством у правотворчій, правоохоронній і правореалізаційній (зокрема правозастосовній) сфері;
• правове самовиховання, яке являє собою цілеспрямовану, повсякденну, систематичну самостійну діяльність окремої особи, що має на меті оволодіння правовими знаннями для формування позитивних правових мотивів, установок, навичок тощо.
До сказаного слід додати, що засобами правового виховання можуть виступати: законодавство; правозастосовні акти; інформація, що міститься у засобах масової інформації (у пресі, на телебаченні тощо), науково-публіцистична література з правових питань тощо.
Вважається, що найефективнішою формою правового виховання є юридична освіта, оскільки саме під час її здобуття особа набуває системного уявлення про право, його структуру, зміст тощо. Це дозволяє свідомо поводитися у правовій сфері, запобігати правопорушень за умови, що суб'єкт не бажає бути правопорушником.
Для обрання форм правового виховання потрібно виходити з конкретних цілей, а також індивідуальних особливостей суб'єкта, на якого спрямована виховна діяльність, враховувати особливості оточуючого середовища.
Як і щодо здійснення будь-якої іншої діяльності, у правовому вихованні потрібно використовувати певні методи, способи, засоби та методики. Якщо методологічно та методично правильно здійснюватиметься правовиховна діяльність, то більш системною та цілеспрямованою вона стане, тим кращими будуть її результати, тим вищим рівень правової культури суб'єктів, щодо яких здійснюється правове виховання, тим глибшою їх правосвідомість. Це зрештою забезпечить соціально активні форми правомірної поведінки соціальних суб'єктів
Залежно від конкретного завдання, яке постає під час правовиховної діяльності, можна виділити такі групи методів:
• формування правової свідомості соціальних суб'єктів;
• формування мотивів, навичок і звичок правової поведінки соціальних суб'єктів;
• підтримання певних позитивних форм правової свідомості та культури соціальних суб'єктів.
Якщо розглянути питання, які саме методи входять у зазначені групи, то слід зауважити, що для формування позитивних форм правосвідомості під час проведення правовиховної роботи зазвичай ведуть мову про такі методи:
• переконання та доведення (бесіди, лекції, диспути на правові теми; обговорення друкованих матеріалів, творів літератури та мистецтва тощо);
• примусу (фізичного чи морального).
До методів формування мотивів і навичок правової поведінки відносять:
• привчання;
• приклад;
• залучення суб'єктів до правоохоронної діяльності;
• творчі ігри;
• змагання тощо.
З точки зору форм стимулювання правомірної поведінки під час здійснення правового виховання виділяють методи:
• заохочення;
• стягнення.
Для того щоб процес правового виховання був успішним, потрібно залучати всі вищезгадані методи. При цьому ключовим питанням у процесі здійснення правового виховання є співвідношення методів переконання та примусу, заохочення та стягнення. Це має відбуватись виходячи з індивідуальних особливостей суб'єкта, який виховується, з урахуванням віку, психічних особливостей, особистого досвіду, навколишнього середовища тощо. Тому в певних випадках методи заохочення можуть більшою мірою впливати на досягнення мети правового виховання, ніж методи стягнення, а методи переконання досить часто є ефективнішими за методи примусу. Однак є випадки, коли вірними є протилежні твердження. Отже, є невірним і навіть шкідливим надання переваги якійсь групі методів правового виховання поза контекстом чіткого й адекватного розуміння особистих характеристик суб'єкта, на якого спрямоване правове виховання, мети та завдань виховання, його термінів і витрат під час його здійснення.
Процес правового виховання завжди має бути індивідуальним.
Одним із центральних завдань юридичної науки на сучасному етапі її розвитку, значення якого повсякчас зростає, є пошук і напрацювання найефективніших і доцільних методів, засобів, способів і методик правового виховання. В зв'язку з цим у системі юридичного знання формується особливий напрям правових досліджень - юридична педагогіка, значення якої для суспільства на сучасному етапі розвитку лише зростатиме.
Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.